Ветерани-підприємці поділилися власними історіями
В рамках реалізації Програми сприяння розвитку малого та середнього підприємництва Полтавської міської територіальної громади на 2024-2026 роки членами конкурсної комісії з питань ваучерної підтримки ветеранського бізнесу було здійснено візити до підприємців, які отримали компенсацію ваучерів з бюджету Полтавської міської територіальної громади, з метою перевірки реалізації поданих проєктів та їх відповідності зазначеним в конкурсній заявці цілям.
Так, 10.02.2025 члени конкурсної комісії відвідали с/г підприємство ТОВ «Деметра Агро-Груп» (засновник та керівник – ветеран Олег Горобець) та бізнес родини Левковських (дружина – фізична особа-підприємець, чоловік – ветеран Юрій Левковський, мають спільний сімейний бізнес по виготовленню виробів із дерева).
Юрій Левковський за кошти міського бюджету придбав торцювальні пилки, фрезер, шліфмашину та інше обладнання для деревообробки на суму 100 тис. грн як переможець конкурсу.
ТОВ «Деметра Агро-Груп» завдяки компенсації з міського бюджету на суму 100 тис. грн закупила значні обсяги мінеральних добрив.
Ветерани-підприємці поділилися власними історіями:
1. Юрій Левковський (ФОП Левковська О.С.)
Юрію Левковському 46 років, він – молодший сержант, військовослужбовець роти охорони Полтавського районного ТЦК та СП, воїн зведеного штурмового загону "Одін". Родом з Київщини, виріс у Горішніх Плавнях, але давно перебрався до Полтави. У 1990-х вчився в Інституті зв'язку, та не довчився. Не шкодує, що так вийшло: зрештою, вважає, не це головне.
«Два відмінника з нашого курсу в Росії залишились, а порушники дисципліни, такі як я, пішли воювати за Україну. Мій товариш, з яким нас в самоходці зловили – командир батальйону. А я зараз молодший сержант. Направду я дуже вдячний тим своїм командирам, що ганяли нас. Молодці, так і потрібно – щоб з нас, хуліганів, зробити щось путнє».
По тому Юрій працював охоронцем, будівельником, столяром а згодом відкрили з дружиною власний бізнес. Коли в 2014-му росія почала збройну агресію проти України, Юрій якраз лікував травму ноги, а потім, каже, "все потроху стихло", тому не задумувався, що доведеться йти до війська.
«Ну а коли повномасштабне розпочалось, тут я зрозумів, що все, прийшов час, тут вже без варіантів. Пішов не 24-го – у березні пішли разом з кумом. Загалом, три мої кума всі воюють на різних посадах і при різних званнях. Та це не важливо: на війні там звань немає. Є повага, субординація».
Після повернення з Донецької області "Одін" виконував завдання на Чернігівщині та на Сумському напрямку. Навесні 2023-го виїхали в район Лиману.
Задача була – штурумувати, зайняти та утримувати позиції в Серебрянському лісі. Коли почався штурм, виявилося, що противника більше, ніж очікувалося. По українським захисникам працював ворожий снайпер. Саме він поранив Ігора, побратима Левковського. Куля зайшла під бронежилет – у район лівої лопатки.
«Він підняв руку, сказав, що "300", і я поліз до нього. Тягнув, потім ми стартонули – метрів 20 треба було пробігти до наших медиків. Я прикривав по фронту, насипав у бік снайпера, і в мене заклинило патрон. І мені тут же прилетіло – в область серця, під бронік. Це не так, як в кіно – сила величезна, мене крутануло, аж нога хруснула, при падінні зламав лопатку, вдарився головою. Був не страх, а величезна злість, адреналін. Сподівався, що в бронік влучило, та побачив, як пляма розпливається на грудях. Зрозумів, що треба виповзати, намацав автомат. Повз, але втрачав пару разів свідомість. Вирішив бігти – встав, але ноги складаються, ніби хтось підсічку робить».
Останні метри воїна вже витягували побратими. В укритті оглянули, зняли засоби захисту, тампонували рану. Юрій згадує, що дуже хотілося спати, але концентрувався, щоб не втратити свідомість. Подумки вже вдруге попрощався з життям.
Після майже року лікування молодший сержант Юрій Левковський повернувся до служби в роті охорони Полтавського районного ТЦК та СП. Увесь цей час був на зв'язку з побратимами, допомагав вирішувати організаційні питання – зокрема, через волонтерів.
Молодший сержант Юрій Левковський має інвалідність у зв'язку з бойовим пораненням. За новим законом, може звільнитися з лав ЗСУ – та не поспішає цього робити, тому що не підготував собі достойну заміну, каже.
«Нас не міняють – тому ми й не списуємося. Тут же в тилу люди втомилися від війни. Але хто подумає про пацанів на "нулі"? Вони не просто втомилися – але щось не кинули автомати і не сказали, "та пішло воно все", бо вони все розуміють. Звісно, я впевнений, що ми переможемо, але ж для цього потрібно щось робити! Тому, чоловіки, якось вже збирайте в кулак свої… нерви і давайте нам допомагайте».
2. ТОВ «Деметра Агро-Груп» (засновник та керівник – ветеран Олег Горобець).
«За освітою юрист, закінчив Донецький юридичний інститут МВС України.
У 2014 році був в АТО. Після повернення з АТО отримав від Держави 2 гектари землі для ОСГ, на якій і вирішив з дружиною розпочати власну аграрну справу.
Хоча досвіду не мав, активно вивчав аграрну справу у Ютубі, записався на курси агрономії.
Для масштабування взяв у оренду земельні наділи по 2 гектари у інших учасників бойових дій, які землю отримали від держави, але не мали наміру самостійно її обробляти».
